925, 800 і срібні клейма, які щось означають

Це число — проба, а не марка

Число, вибите на срібній речі, — це метрична проба: частки чистого срібла на тисячу часток сплаву. 925 означає 925 часток із тисячі, тобто 92,5% срібла за вагою. Решта 7,5% — зазвичай мідь, додана тому, що чисте срібло саме собою надто м’яке, щоб тримати форму, шарнір чи закріпку. Цей стандарт має назву — стерлінг, — і більшість срібних прикрас, які продають у Британії, Ірландії та Північній Америці, зроблено саме за ним.

Вище за стерлінг стоїть 958, срібло Britannia: вищий і м’якший стандарт, запроваджений в Англії наприкінці сімнадцятого століття й досі чинний. Нижче за стерлінг стоять континентальні стандарти. 800 і 830 постійно трапляються на старих німецьких, австрійських, італійських, нідерландських і скандинавських роботах. Обидва — справжнє срібло з більшою часткою міді, через що вони твердіші, трохи тепліші на тон і швидше темніють. 900 — це монетне срібло, проба старої срібної монети, і воно виринає на американських столових наборах дев’ятнадцятого століття.

Річ зі штампом 800 — не невдала спроба зробити стерлінг. Це срібло за іншим національним стандартом, і там, де річ зробили, саме той стандарт був законним.

Знаки, які ви найімовірніше знайдете

Два застереження радше про слово, ніж про число. STERLING, вибите повністю, — американський звичай, за яким немає жодної незалежної перевірки. А голе 925 без інших знаків може вибити будь-хто й будь-де, зокрема й на виробах із покриттям, — тому цей знак є початком, а не результатом.

Британське клеймо та його частини

Річ, випробувана у Сполученому Королівстві, несе три обов’язкові знаки, вибиті пробірною палатою після того, як метал справді перевірили.

1. Іменник подавця. Ініціали у фігурному щитку, зареєстровані за фірмою, яка подала річ.
2. Знак проби. Саме число — 925, 958, 800 — в обрамленні, форма якого вказує на метал.
3. Знак пробірної палати. Голова леопарда — Лондон, якір — Бірмінгем, троянда — Шеффілд, замок — Единбург. На старіших роботах трапляються Глазго, Честер, Ексетер, Ньюкасл, Йорк і Дублін.

Поруч ви можете знайти лева, що йде — лева, який ступає з піднятою передньою лапою; це традиційний британський символ стерлінга. Для срібла Britannia замість нього вживають постать Британії, що сидить. Ці малюнкові знаки необов’язкові від 1999 року, тож їхня відсутність на новій речі не означає нічого, а їхня присутність на старій — вагома ознака належно випробуваного виробу.

Літера року — одна літера в щитку, накреслення якої змінюється з кожним циклом, — добровільна від 1998 року. Там, де вона збереглася, вона датує випробування одним роком. Там, де її немає, не випливає нічого.

Слова, за якими срібла немає зовсім

Кілька звичних понять описують метал, у якому срібла немає ані краплі.

• EPNS — нейзильбер із гальванічним сріблінням. Тонкий шар срібла, нанесений гальванічно на основу з нікелевого сплаву. Покриття срібне; виріб — ні.
• Посріблення — та сама ідея під іншою назвою, подеколи позначена EP або A1.
• Нейзильбер, німецьке срібло й альпака (пишуть також alpacca) — один сплав міді, нікелю та цинку під трьома назвами, названий сріблом лише за колір.
• Тибетське срібло й колір срібла — рекламні описи без визначеного складу.

Посріблений столовий посуд часто несе ряд дрібних штампів, які на перший погляд скидаються на британське клеймо. Перевірте, чи є в ньому складники справжнього: ініціали, число проби, символ міста і зазвичай лев. Ряд щитків із короною, квіткою та літерою, але без числа — це знак виробника, а не випробування.

Як відрізнити покриття від суцільного металу без лабораторії

Чотири спостереження, жодне з яких не остаточне саме собою, але разом вони зазвичай розв’язують питання.

Знос на виступах. Покриття найтонше там, де торкаються пальці й манжети: верх шинки, ребро жорсткого браслета, підняті частини карбованого візерунка, край ложки. Придивіться під сильним світлом, чи не проступає тьмяніший, тепліший або рожевіший метал і чи немає темно-сірої плями там, де оголився нікель. Суцільне срібло в тих самих місцях просто стоншується, не змінюючи кольору.

Вага. Срібло щільне, і стерлінгова річ у руці відчувається важчою за такий самий предмет із латуні, сталі чи цинкового сплаву з покриттям. Це порівняння, а не вимірювання.

Запах. Швидко потріть річ кілька секунд і понюхайте пальці. Срібло майже без запаху. Мідна й нікелева основи дають різкий монетний дух дрібняків, і сильний запах — привід пильніше придивитися до ребер.

Магніт. Срібло не притягується до магніта зовсім, тож притягання означає чорний метал: сталь під покриттям, сталеву пружину застібки чи сталеву голку брошки. Відсутність притягання не доводить нічого, бо латунь, нейзильбер і цинкові сплави теж немагнітні.

Потемніння — це доказ, а не пошкодження

Срібло реагує зі сполуками сірки в повітрі, утворюючи сульфід срібла — плівку, що жовкне до солом’яного, потім буріє, потім чорніє. Це поверхневий ефект, і металу він не забирає. Речі, що лежать поряд із вовною, гумками чи газетами, темніють швидше, як і все, що носять на тілі в теплій кімнаті.

З цього випливають дві речі. Річ кольору срібла, яка за роки в скриньці жодного разу не потемніла, заслуговує на другий погляд, хоча родоване срібло, звичне для сучасних ланцюжків і закріпок, справді не темніє, як не темніє й нержавійна сталь. А нижчі проби поводяться інакше: додаткова мідь у 800 і 830 темніє швидше й може лишати на шкірі зеленуватий слід.

Чорнота в заглибинах гравірованої чи карбованої роботи часто є навмисним оксидуванням, покликаним дати візерунку глибину. Розчин, що змиває кожен слід потемніння, забирає й це, а на антикварній речі вороття немає.

Річ кольору срібла без жодного знака

Без клейма — не означає з недорогоцінного металу. Британське клеймування обов’язкове лише понад 7,78 грама срібла, тож легкі сережки, тонкі ланцюжки, дрібні підвіски-шарми й вузькі каблучки цілком законно продають без знака. Багато країн ніколи не мали пробірної системи, старіші речі старші за відповідний закон, перерозмірена шинка могла втратити позначену ділянку, а полірування сплощує неглибокий відбиток пуансона. Докладніше — у що означає й чого не означає відсутнє клеймо.

Пробу встановлює перевірка самого металу. Кислота на пробірному камені проходить крізь будь-яке покриття ціною невеликої подряпини в непомітному місці. Рентгенофлуоресцентний аналіз у ювеліра читає сплав, не лишаючи слідів на речі, хоч і бачить лише кілька верхніх мікронів, і товсте покриття здатне його обманути.

За світлинами Carat переписує те, що справді вибито, — 925 лишається 925, — а тоді тлумачить знак і відзначає ознаки покриття, як-от знос на ребрах і зміну кольору, там, де зображення їх показують. Вважайте це способом розсортувати шухляду на речі, варті перевірки, — поряд із описаними вище прийомами, а не замість них. Читання золотих клейм покриває ту саму тему для жовтих металів.